(Журнал "Іспанська душа", №12. Мадрид, 24 січня 1904р.)
Душа окремого народу – це всезагальна душа, що проростає із землі. Каталонська душа – піренейсько-середньоземноморська: із наближенням до моря, суворі Піренеї плавно переходять у кам’янистий прибій; на чистому морському горизонті вдалині видніється Італія, Греція. Каталонська душа – сувора і чиста.
Алегорія геніального скульптора
Агустина Кероля
Каталонська земля кам’яниста, але вдячна: тут, із необхідності, її діти вчаться працювати і отримують винагороду. Вони звикли досягати успіхів у копіткій праці. Тому їхня праця весела; працюють співаючи, і працюючи та співаючи спускаються до моря, що приваблює їх обіцянками нових успіхів і відголосом нових пісень. Каталонці суворі та водночас відверті, оскільки люблять землю і море; вони здатні збагачуватися плодами власної землі і тим, що приносять їм морські води. Каталонці не вміють ані прислуговувати ані наказувати, всі почуваються рівноправними для досягнення успіху своєю безпосередньою працею. Кожен почувається вільним і вважає вільними інших, і всі горді за свою незалежність, і дорожать нею, відчуваючи огиду коли жертвують нею заради громади. Кожен покладається лише на себе самого, і не потребує цієї громади. Тому і задовольняють свій громадський інстинкт там, де почуваються менш залежними. В душі кожен каталонець – анархіст.
Це терпеливі робітники, і тому мало спостережливі: якщо відпочиваючи дивляться в небо, вони бачать там чудовий відпочинок, який розстилається над хліборобською працею, і не мають звички питати: А що ж там далі, за зірками? Їхня віра стримана та щира: вони вірять у щось добре, що випромінює світло, як на землі так і на небі, і люблять в залежності від особистого добробуту якого прагнуть. Їм подобається розуміти доти, поки чітко це розуміють, а незрозумілим вони не переймаються, тому і не прагнуть до довершеності. Каталонці мають звичку сміятися з того, чого не розуміють.
Каталонець відчуває свою душу, але не відчуває її ваги, і тому більше цікавиться історією ніж філософією, а свою мову любить ще більше ніж історію. З усіх мистецтв найбільшу насолоду отримує від музики і театру, вони відверті, не містять брехні.
Каталонець у всьому відвертий і прагне відвертості. Помірний у своїх почуттях, і не зловживає ними: він не зрадник і не мученик. Палко любить лише свободу. Цю любов черпає з моря і гірських вершин.
Свобода – ось така каталонська душа.