Під інтонацією розуміється ритмічно-мелодійний малюнок людського мовлення, сукупність підвищення та пониження голосу, які чергуються з паузами. Розрізняється інтонація розповідного, запитального та окличного речень. Інтонація може бути висхідною або низхідною.
Інтонація розповідного речення
Розповідне речення характеризується низхідною інтонацією.
Chamo-me Nuno. Sou estudante da universidade de Lisboa.
Мене звати Нуну. Я є студентом Лісабонського університету.
Всі однорідні члени речення вимовляються з висхідною інтонацією, а останній – з низхідною.
Nas férias de Verão vou sempre visitar os meus pais, avôs e amigos que moram em Setúbal.
На канікулах влітку я завжди відвідую моїх батьків, дідуся та бабцю і друзів, які живуть в місті Сетубал.
Інтонація питального речення
Для питального речення, яке починається з питального слова, характерна низхідна інтонація. Питальне слово при цьому вимовляється найвищим тоном.
Onde estuda о Nuno?
Де навчається Нуну?
Питальне речення без питального слова характеризується висхідною інтонацією.
O Nuno vai sempre visitar os seus pais nas férias de Verão?
Нуну завжди відвідує своїх батьків на канікулах влітку?
В альтернативному запитанні перша частина, яка передує сполучнику ou, вимовляється з висхідною інтонацією, а друга – з низхідною.
O Nuno estuda em Lisboa ou em Setúbal?
Нуну навчається в Лісабоні чи в Сетубал.
Інтонація наказового та окличного речень
Для даних речень характерна низхідна інтонація. Проте, вони вимовляються на вищому емоційному рівні порівняно з розповідним реченням.
Vai a cidade de Setúbal.
Поїдь в місто Сетубал.
Que bonita é a capital de Portugal!
Яка гарна столиця Португалії.