Переспів: Катерина Вишинська
Вісенте Алейксандре

Гармонія в ній

В обіймах моїх плин щасливого тіла,
і цілісність світу в обличчі твоїм,
в зіницях твоїх птаха рух полохливий,
в світ споминів мрійних, його тихий політ.

Твоя зовнішність мила мерехтить діамантом,
ясним полиском сонця в обіймах моїх,
ніжним шепотом маниш, наче білим пуантом,
в світ незвіданий, слів непроникних отих.

Балансую над прірвою, вже готовий вмирати,
адже житиму тільки у полум'ї цім,
ніжний опік, що можеш лиш дотиком дати,
з позолотою вуст в поцілунку палкім.

Ти дозволь я погляну на кохання румянець
червонію від думки про дотик я з ним,
в жагу лона манливу, ти дозволь я загляну,
бо вмираю і житиму вічно у нім.

Хочу бути коханням, чи дарма, буду смертю,
буду кров'ю твоєю, в венах крізь сум'яття
адже байдуже як чи від чого померти
лиш би бачить красу й вічність межі життя.

Поцілунком палким ти вуста мої жалиш,
відблиск помаху крил в задзеркаллі води,
тихим порухом-шпагою, в саме серденько маниш,
та гармонія світу не зруйнується з ним.


Unidad en ella

Cuerpo feliz que fluye entre mis manos,
rostro amado donde contemplo el mundo,
donde graciosos pájaros se copian fugitivos,
volando a la región donde nada se olvida.

Tu forma externa, diamante o rubí duro,
brillo de un sol que entre mis manos deslumbra,
cráter que me convoca con su música íntima,
con esa indescifrable llamada de tus dientes.

Muero porque me arrojo, porque quiero morir,
porque quiero vivir en el fuego, porque este aire de fuera
no es mío, sino el caliente aliento
que si me acerco quema y dora mis labios desde un fondo.

Deja, deja que mire, teñido del amor,
enrojecido el rostro por tu purpúrea vida,
deja que mire el hondo clamor de tus entrañas
donde muero y renuncio a vivir para siempre.

Quiero amor o la muerte, quiero morir del todo,
quiero ser tú, tu sangre, esa lava rugiente
que regando encerrada bellos miembros extremos
siente así los hermosos límites de la vida.

Este beso en tus labios como una lenta espina,
como un mar que voló hecho un espejo,
como el brillo de un ala,
es todavía unas manos, un repasar de tu crujiente pelo,
un crepitar de la luz vengadora,
luz o espada mortal que sobre mi cuello amenaza,
pero que nunca podrá destruir la unidad de este mundo.