Орфографічні знаки поділяються на знаки наголосу та допоміжні знаки.
Знаки наголосу
1. Асéнту аґу́ду (Acento agudo) – (´), вживається для позначення наголошеного складу та відкритої вимови наголошених голосних звуків, а також для розрізнення слів-омографів.
papá [pɐ'pa] - тато
avó [ɐ'vɔ] - бабця
nós [nɔʃ] - ми
nos [nuʃ] - нам, нас
2. Асéнту сіркунфлéксу (Acento circunflexo) – (ˆ), ставиться над голосними а, е, о і використовується для позначення закритої вимови наголошеного голосного, а також для розрізнення слів-омографів.
avô [ɐ'vo] - дідусь
pêssego ['pesәgo] - персик
pôr [por] - ставити
por [pur] - через (прийм.)
3. Асéнту ґрáве (Acento grave) – (`), використовується для позначення злитих форм утворених:
- Прийменником а та означеним артиклем жіночого роду a (as).
à (a+a)
às (a+as)
- Прийменником а та формами вказівного займенника aquele.
àquele
àqueles
àquela
àquelas
- Прийменником а та займенником середнього роду aquilo.
àquilo
Допоміжні орфографічні знаки
1. Седі́лья (cedilha) – (¸), ставиться під літерою с, коли ця літера читається як [s] перед голосними а, о, u.
caça ['kasɐ] - полювання, дичина
2. Тильда (til) – (˜), ставиться над голосними а, о для позначення їхнього носового звучання.
irmã [ir'mɐ̰] - сестра
põe ['põȋ] - кладе
Крім позначення носового звучання, тильда позначає також наголошений склад, якщо в слові немає наголосів асе́нту аґу́ду та асе́нту сіркунфле́ксу.
mamã [mɐ'mɐ̰] - мама
але
órfã ['ɔrfɐ̰] - сирота
3. Апостроф (apóstrofo) – (’), позначає випадання голосного звука в складних словах та в розмовній мові, зображеній графічно.
mão d'obra замість mão-de-obra - робоча сила
viv'alma замість viva alma - жива душа
dia d'anos замість dia de anos - день народження
4. Дефіс (hífen) – (-), ставиться між частинами складних слів, а також дієслівними формами та займенниками-додатками в постпозиції або в середині дієслівної форми.
seguda-feira - понеділок
dente-de-leão - кульбаба