Метафоричні образи фразеологічних одиниць концептосфери "роздратування/гнів"

Автор: Василь Вишинський

Мова – це релігія, віра в яку посилюється завдяки поясненню її таємниць. Діоженеш да Кунья Ліма Філью

У статті "Метафоричні образи фразеологічних одиниць концептосфери "роздратування/гнів" (на матеріалі іспанської та португальської мов)" аналізуються основні метафоричні образи, якими послуговується людьська свідомість при вираженні емоційного стану роздратування чи гніву. Когнітивний аналіз фразеологічних одиниць концептосфери роздратування-гнів та виділення концептуальних метафор та метонімій в межах когнітивно-метафоричних моделей для визначення особливостей емоційної картини світу людини.

В останні роки все більше і більше уваги мовознавців привертає вивчення фразеології, бо саме у фразеології найповніше і найколоритніше з-поміж інших розділів науки про мову, відображується життя народу, його етнічні традиції та особливості. Однією з основних парадигм фразеологічних досліджень є "когнітивний метод", у центрі якого знаходиться мова як когнітивний механізм, задіяний у репрезентації (кодуванні) та передачі інформації [1 : 109]. В цьому значенні, фразеологія володіє благодатним і воістину невичерпним джерелом конкретного матеріалу, необхідним для вивчення мови, її особливостей та спілкування.

У фразеологізмах рельєфніше та багатогранніше, аніж у лексиці відображуються і оцінюються факти дійсності. У цьому, ймовірно, полягає вирішальна відмінність між сутністю слова і фразеологізму. Семасіологічна природа фразеологізмів відображує не лише результати об’єктивної дійсності і людського соціуму, але й особливий спосіб сприйняття цієї дійсності, і через когніцію її самобутню інтерпретацію.

Метою дослідження є когнітивний аналіз фразеологічних одиниць концептосфери "роздратування" / "гнів" та виділення концептуальних метафор та метонімій в межах когнітивно-метафоричних моделей для визначення особливостей емоційної картини світу людини.

У когнітивному аспекті емоційність як психічне явище цікавить лінгвістів, перш за все, "як першоджерело мовного явища – емотивність. Проблема ж вираження емоцій це – трансляція емоційних реакцій з допомогою різнорівневих мовних засобів, що є одночасно однією з форм відображення дійсності. Єдність раціонального та емоційного в пізнанні людини полягає в тому, що відображуваний зміст супроводжується емоційними переживаннями. Тому психологи вбачають подвійність в побудові емоційного явища і розрізняють в ньому відображений зміст і ту особливу забарвленість, з якою даний зміст зображується суб’єктом" [2 : 62].

“Подвійна побудова емоційного явища виявляється в тому, що один і той же відображуваний зміст може за різних умов викликати досить відмінні, а подекуди й прямо протилежні емоційні переживання” [3 : 43].

За емоціями завжди визнавали здатність виражати оцінку. Це підкреслюється в працях низки дослідників, передусім П. В. Симонова [4], С. Х. Раппопорта [5], Г. Х. Шингарова [6] та ін.

Існуюча недосконалість в описанні емоцій, як в психології, так і в лінгвістиці, є наслідком особливої природи досліджуваного явища, пов’язаного з сильносубєктивним життєвим досвідом. Цей феномен не можна досліджувати лише за допомогою емпіричного методу. Тому широко використовуване визначення емоцій як "вербально комунікативний досвід" [7 : 10] знайшло загальне сприйняття, і стало з’єднувальним містком для протиставлених позицій лінгвістики та психології. Аналіз багатьох робіт з опису емоцій дав можливість визнати емоціями такі концептуальні поля морально-психологічного стану як: "агресивність", "відчай", "гнів", "горе", "досада", "задоволеність", "заклопотаність", "засмученість", "збентеження", "збудження", "здивування", "зніяковілість", "невдоволення", "неприязнь", "образа", "пригніченість", "приголомшення", "радість", "розгубленість", "розчарування", "сором", "страх" і "тривога".

Вибір архілексем негативної оцінки "роздратування" та "гнів" для запропонованої статті не є, жодним чином, випадковим, а справді відповідає мовно-мовленнєвій реальності, а саме її прояву у фразеологізмах. Ця концептосфера, як фразеологічна універсалія, характерна для всіх природніх мов, що підтверджено низкою дослідників. Так Д. Добровольський стверджує: "…чітко виділяється велика квантитативна диспропорція стосовно конотативної оцінки ФО, оскільки набагато частіше ФО мають негативне значення" [8 : 281].

З поміж конотативних характеристик концептів "роздратування" та "гнів" варто відзначити ту характеристику, що стосується позиції котру займає мовець стосовно відповідного факту, або стосовно адресата.

Однією з характерних і досить частотних ознак численних ФО емоційного спрямування є те, що вони позначені лексемами, які означають орган або якусь частину людського тіла. Такі соматизми є чи не найпродуктивнішими у фразеології. Отже, когнітивна діяльність людини спрямована, найперше, на те, що знаходиться найближче до неї – своє тіло та свій досвід. Абстрагування певного життєвого досвіду, як результату когнітивної діяльності, а саме "утворення системи змістів (концептів), які стосуються інформації щодо актуального або можливого розташування у світі, тобто того, що індивід знає, припускає, думає і/або уявляє про об’єкти дійсності та можливі світи" [9 : 102] – стає моделлю і може застосовуватися в інших аналогічних емоційних ситуаціях. Отже, взаємозв’язок "from concrete to abstract" [10 : 242] є сталою величиною розширення словникового складу мов та продуктивного способу появи образних зворотів. Так, міміко-жестикуляційні звороти 'apretar los dientes' в ісп. м. (букв.: зціпити зуби), та 'ranger os dentes' в порт. м. (букв.: скрипіти зубами) першочергово означають фізіологічний стан чи фізіологічний процес (конкретний концепт), а вже опісля трансформуються як універсалія в образний концепт "роздратування/гнів". В свою чергу вивчення образів та метафор ФО дають нам ключ до почуттів та феноменів людського оточення, "які впливають на людину під час вербальної передачі навколишніх реалій" [11 : 38]. Так, в образних зворотах 'sacarle los ojos a alguien' (букв.: видряпати комусь очі) чи 'deitar-lhe as unhas ao pescoço a alguém' (букв.: вчепитися комусь нігтями в шию) пряме значення окремо взятих конституентів ФО є гіперболою, мало уявною ситуацією з логічної точки зору, де перебільшення виражене лексико-аналітичною структурою показує високу ідіоматичну експресивність.

З функціональної точки зору, існує значна кількість дієслівних ФО емоційного спрямування які мають схильність оформлюватися в сталі вирази, з численними обмеженнями узусу. Найперше це стосується дієслівних особових форм. Так, вираз: 'subirse por las paredes' (букв.: дертися по стінах), вживаються за конкретною схемою: estaba que me/se subía por las paredes. Для деяких з цих ФО емоційного спрямування не є характерним вживання 1-ї особи в стверджувальній формі. Таке обмеження, на думку Мюрінга, пояснюється бажанням мовця дистанціюватися від критичної оцінки [12 : 36]. Ілюстрацією цього може служити наступний приклад:

'haberle picado a alguien una mosca' = 'morder- lhe a alguém uma mosca/um bicho'
Ця ФО зазвичай вживається в формі ¿Qué mosca te ha picado? = Que mosca/bicho te mordeu? (Яка муха тебе вкусила?). Вживання 2-ї особи однини вказує, що причина роздратування того, для кого характерна дана емоція, є незрозумілою чи необґрунтованою для адресанта.

Існування у фразеології 3 рівнів значень вже стало постулатом [13 : 74]. До них відносимо:

1. Головне і пряме значення окремо взятих складових елементів.
2. Головне і ситуативне значення фразеологічного ряду в сукупності.
3. Метафоричне значення ФО, а саме, фразеологічне значення.

Для нашого аналізу особливо важливим є рівень № 2, котрий дає ключ до існуючого співіснування у вербальному вираженні людських емоцій за допомогою визначених когнітивно-метафоричних моделей. А 3-ій рівень значення передамо за допомогою концептосфери "роздратування" / "гнів".

В середині фразеосемантичного поля "роздратування" / "гнів" знаходимо наступні моделі:

1. Частина тіла + фізіологічний стан людини:
'ponerse negro/de mil colores' = 'fazer-se de mil cores' (букв.: почорніти, набути тисячі кольорів); 'exaltárselе a alguien la bilis' = 'aquecer a bílis a alguém'; (букв.: розлитися жовчі у когось);'echar / soltar sapos y culebros' ≈ 'deitar sapos e saramântigas'; (букв.: випльовувати зі злості жаби та гадюки, в порт. жаби та саламандри), в цій ФО зустрічаємо певну відмінність на лексичному рівні, а саме останній компонент: гадюки - саламандри; 'echar espumarajos por la boca' = 'deitar espuma pela bôca'; (пер.: аж піна з рота летить); 'llenársеle a uno las narices de mostaza' ≈ 'chegar/subir a mostarda ao nariz', характерна відмінність на структурному рівні, так в ісп. 'se le llenaron las naricez de mostaza' (букв.: його ніздрі наповнилися гірчицею) тоді як в порт. 'chegou-lhe/subiu-lhe a mostarda ao nariz' (букв.: гірчиця підійшла йому до носа).

Окремо від цих повних міжмовних еквівалентів існують інші ФО емоційного спрямування які виражають "гнів", "роздратування" в межах даної когнітивно-метафоричної концептосфери. Так в ісп.: 'echar las muelas' (пер.: рвати й метати, букв.: випльовувати зуби); 'hinchársele las narices' (букв.: роздути ніздрі); 'alterársele a alg. la sangre', 'hacerse mala sangre' (пер.: псувати/зіпсувати кров); чи в порт.: 'alterar-se no semblante' (пер.: мінятися на обличчі/в лиці); 'comer-se as mãos de raiva' (букв.: кусати собі руки зі злості); 'tеr dor de cotovelo' (букв.: мати біль в лікті), (пер.: кусати собі лікті), та ін.

Варто додати, що згідно народного вірування, нутрощі чи внутрішні органи, відповідають за хороший чи поганий настрій людини. Саме цим можна пояснити виникнення в порт. м. ФО які означають стан сильного роздратування, таких як: 'ser alguém de maus bofes' (букв.: бути з поганими нутрощами); 'ter antipatia visceral' (букв.: мати внутрішньо-органну антипатію); 'ser inimigo figadal' (букв.: бути печінковим ворогом); 'ser alguém de bofe inchado' (букв.: бути з надутою легенею); або в ісп.: 'ser uno de malos hígados' (пер.: бути злісною натурою); 'tener uno malos hígados' (пер.: мати злісну натуру), в останніх двох ФО, лексема "hígado-печінка" вживається у формі множини, що дуже важко собі уявити з точки зору фізіологічної будови людини, і тому в цьому випадку дана лексема скоріше виступає ідентифікатором концепту "внутрішні органи", за зразком метонімії частина → ціле; 'revolverle el hígado a uno' (букв.: розбурхувати комусь печінку).

2. Тепло або вогонь в середині тіла:
'estar uno que arde' ≈ 'arder em ira' / 'erstar ardendo com (contra) alguém' (пер.: горіти вогнем / полум’ям горіти); 'echar fuego por los ojos' = 'deitar fogo pelos olhos' / 'soltar faíscas pelo olhos' (пер.: метати очами полум’я / блискавиці); 'echar chispas' = 'lançar chispas' / 'deitar centelhas' (пер.: сипати іскрами / метати блискавки); 'subiírsele a alguien la sangre a la cabeza' = 'subir-se-lhe a alguém o sange à cabeça' (пер.: кров ударяє в голову); 'arrebatarse de ira/cólera' ≈ 'arrebatar-se de si' (пер.: приходити в ярість).

Інші приклади реалізації даної когнітивно-метафоричної моделі. В ісп. м.: 'bullirle / hervirle a alg. la sangre' (пер.: кров бурлить / кипить); 'calentársele / encendérsele / arrebatársele a alg. la sangre' (букв.: розігріти / розпалити кров). В порт. м.: 'ferver / arder de cólera' (букв.: кипіти / палати гнівом); 'estar em brasa' (букв.: знаходитися на розпеченому вугіллі), для порівняння: 'estar sôbre brasas' (пер.: сидіти як на жару) – на знак "нетерплячості"; 'pôr alguém ao rubro' (пер.: доводити до білого жару); 'ter sangue na guelra' (букв.: мати кров у зябрах).

3. Втрата контролю, вихід поза звичні рамки: 'estar/ponerse fuera de sí' / 'salirse de sus casillas/de quicio' ≈ 'sair/ficar fora de si' (пер.: виходити з себе);'perder los estribos' = 'perder as estribeiras' (букв.: втратити стремена). Oкрім того в порт.: 'estar alheio de si' (букв.: бути чужим собі); 'não caber em si de raiva' (букв.: не вміщуватися в собі від гніву), i в ісп.: 'revolvérsele a uno lo de arriba para abajo' (букв.: перевернутися зверху до низу); 'salírsele a alg. los ojos de las órbitas' (букв.: очі вилазять з своїх орбіт).

4. Швидку дію в напрямку доверху:
'subirse a la parra' (букв.: лізти на виноградну лозу) = 'ir aos arames' (букв.: лізти на дріт). Окрім того в ісп. м.: 'рonerse a cien'; 'saltar a la menor'; 'subirse por las paredes'; 'estar uno que bota/brinca' (пер.: рвати і метати).

Підводячи підсумки слід зауважити, що, концептосфера "роздратування" / "гнів" (3 рівень значення), має значне представництво в ісп. та порт. В обидвох мовах, в межах досліджуваної концептосфери існують ідентичні когнітивно-метафоричні моделі (2 рівень значення). Стає очевидним, що людське мислення послуговується універсальними когнітивними механізмами для метафоризованого вираження власних емоцій. Проте варто зазначити, що частотність вживання ФО в межах певних когнітивно-метафоричних моделей не є однаковою в досліджуваних мовах. Так, для порт. м. не настільки характерна в межах концептосфери "гнів" когнітивно-метафорична модель "уподібнення до тварини", як в ісп. м. є широке представництво анімалістичних лексем: ponerse hecho un basilisco / un chinche / una fiera / una hiena (букв.: робитися василіском / клопом / хижим звіром / гієною) ≈ 'virаr bicho' (браз.) (букв.: робитися черв'яком / звіром). Отже, незважаючи на те, що досліджувані мови є близькоспорідненими, і протягом всього часу свого існування в тій чи іншій мірі впливали одна на іншу, можна зауважити певні відмінності на структурному, граматичному та лексичному рівнях. Це є причиною того, що кожна з них послуговується своїми лексичними засобами та іманентними особливостями структури в межах тієї ж самої когнітивно-метафоричної моделі. Когнітивна діяльність як складова частина свідомості людини в межах даних когнітивно-метафоричних моделей проявляється в певному культурному контексті, сильно обмежуючи набір допустимих "можливих світів" [14 : 11] відображених наступними найбільш вживаними когнітивними метафорами та метоніміями: з позначенням частин тіла: обличчя, шия, руки, зуби, рот, ніс, голова, і звичайно очі, які на думку Лакофа та Джонсона в західній культурі є "recepientes de emociones" [15 : 89]; внутрішніх органів: жовч, печінка, легені, кров, як життєво-необхідний елемент людського організму; феноменів природи: вогонь, жар, іскри, блискавиці; тварин, комах: жаба, гадюка, саламандра, гієна, муха, клоп, черв'як, та ін.

Дане дослідження не є вичерпним, адже тут були розглянуті лише деякі когнітивно-метафоричні моделі. Тому виглядають дуже перспективними подальші дослідження концептосфер, які виражають різні емоції в рамках когнітивної діяльності людини, власне спостереження над функціонуванням стійких сполук та виявлення процесів, що відбуваються в людській свідомості при їх формуванні та закріпленні в мовній системі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Полюжин М. М. Функціональний і когнітивний аспекти англійського словотворення: Монографія. – Ужгород: Закарпаття, 1999. – 220 с.
2. Городникова М. Д. О семантической микроструктуре лексических и фразеологических единиц, выражающих эмоции. – В кн.: Семантическая структура слова. Рязань, 1980.
3. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. МГУ, 1976.
4. Симонов П. В. Теория отражения психофизиология эмоций. М.: Наука, 1970. – 141 с.
5. Раппопорт С. Х. Искусство и эмоции. М.: Музыка, 1968. – 160 с.
6. Шингаров Г. Х. Эмоции и чувства как формы отражения действительности. М.: Наука, 1971. – 223 с.
7. Schmidt-Atzert, L. Die verbale Kommunikation von Emotionen. Berna: Huber, 1980.
8. Dobrovol'skij, D. "Phraseological universals: theoretical and applied aspects", en Kefer, M.; Auwera, J. (eds.): Meaning and Grammar. Cross-Linguistic Perspectives. Berlin, Nueva York: de Gruyter, 1992. p. 279-301.
9. Павиленис Р. И. Проблема смысла. Современный логико-философский анализ языка. – М., 1983. – 286 с.
10. Ullman, S. "Semantic Universals", en: Greenberg, J. H. (ed.): Universals of Language. Cambrigde et al.: The M.I.T. Press, Massachusetts Institute of Technology, 1966. p. 217-262.
11. Palm, Ch. Phraseologie. Eine Einführung. Tubinga: Narr, 1995.
12. Möhring, J. Phraseologischer Thesaurus. Komplexe Mehrebendartellung verbaler Emotionsphraseologismen in onomasiologischer Anordnung. Leipzig, 1991.
13. Vapordshiev, V. Das Phraseolexikon der deutschen Gegenwartssprache. Sofia: Jusautor, 1992.
14. Morin E. La methode de la connaissance. Livre premier: Anthropologie de la connaissance. – P., 1986.
15. Lakoff, G.; Jonson, M. Metáforas de la vida cotidiana. Madrid: Cátedra, 1986.