Португальське фаду

Якось народилося фаду
Під вітру ледь чутну браваду
Як обрій неба у морі зникав
В душі моряка
Що на вахті стояв
Сумуючи, він заспівав,
Сумуючи, він заспівав.

О, п’янкої краси кругозори,
Мої долини, рівнини і гори,
Листя, квіти, фрукти золоті.
Глянь, чи побачиш іспанські простори,
Португалії теплі піски,
Та в риданні засліплені очі оті.

В устах моряка отого
Вітрильного човна ламкого
Пісня журлива пульсує.
В ній бажання солодкого трунок
Щоб уста спопелив поцілунок
Яких крім вітру ніхто не цілує,
Яких крім вітру ніхто не цілує.

Мамо, прощай. Маріє, прощай.
Добре собі ти запам’ятай
Тут присягаю тобі
Або поведу тебе під вінець,
Або якщо того хоче Творець,
В морі могилу знайду собі.

А потім інший день настиг
Як вітер повністю затих
І неба обрій у морі зникав
Вже інший моряк,
На вахті стояв,
Сумуючи, він заспівав,
Сумуючи, він заспівав.

О, п’янкої краси кругозори,
Мої долини, рівнини і гори,
Листя, квіти, фрукти золоті.
Глянь, чи побачиш іспанські простори,
Португалії теплі піски,
Та в риданні засліплені очі оті.

Fado português

O Fado nasceu um dia,
quando o vento mal bulia
e o céu o mar prolongava,
na amurada dum veleiro,
no peito dum marinheiro
que, estando triste, cantava,
que, estando triste, cantava.

Ai, que lindeza tamanha,
meu chão, meu monte, meu vale,
de folhas, flores, frutas de oiro,
vê se vês terras de Espanha,
areias de Portugal,
olhar ceguinho de choro.

Na boca dum marinheiro
do frágil barco veleiro,
morrendo a canção magoada,
diz o pungir dos desejos
do lábio a queimar de beijos
que beija o ar, e mais nada,
que beija o ar, e mais nada.

Mãe, adeus. Adeus, Maria.
Guarda bem no teu sentido
que aqui te faço uma jura:
que ou te levo à sacristia,
ou foi Deus que foi servido
dar-me no mar sepultura.

Ora eis que embora outro dia,
quando o vento nem bulia
e o céu o mar prolongava,
à proa de outro veleiro
velava outro marinheiro
que, estando triste, cantava,
que, estando triste, cantava.

Ai, que lindeza tamanha,
meu chão, meu monte, meu vale,
de folhas, flores, frutas de oiro,
vê se vês terras de Espanha,
areias de Portugal,
olhar ceguinho de choro.