(Журнал "Іспанська душа", №5. Мадрид, 6 грудня 1903p.)
Найперше, що необхідне, дорогий читачу, це – тіло в котрому втілюється душа. Чи маємо ми його? Думаю що ні, допоки в Іспанії злидні домінують над людським організмом. Лише поглянь, друже мій, на одного із стількох іноземців котрих ти можеш зустріти в Мадриді, в Іспанії: всі вони виглядають краще ніж ми. Чому? Сальмерон[1], котрий ніколи за всю свою довгу політичну кар’єру не проявив стільки уміння як тепер, під час дискусії в Конгресі щодо фінансування військових потреб, виступив на цілу країну висвітлюючи ситуацію в котрій опинилися Збройні Сили.
Як може бути повноцінним військовослужбовцем юнак, котрий в чині лейтенанта отримує 1.950 песет в рік, і не має за що купити їжі, яка б мала втримати на ногах цього солдата?
Справа в тому, що бідність не просто прямо атакує людське тіло, а безжалісно мордує його. Злидні, втома від постійної роботи, погане харчування після роботи, в поєднанні з антисанітарним та смердючим житлом, зменшують людські сили, зупиняють ріст тіла, зменшують окружність голови, затруднюють фізичну та розумову діяльність.
В нашій країні харчування дуже недостатнє, і це при тому що ми завжди мали славу поміркованих в їжі. А харчування впливає на дієздатність нації. М. Ле Бон в своїй праці "L’Homme et les socíetés" каже, що "режим харчування швидко змінює характер, шкіру, і до певної міри зовнішній вигляд живої істоти". Antropometric Comitée British Association стверджує, що багаті класи Англії всіх вікових категорій мають вищий зріст ніж бідні. М. Топінард в своєму відомому творі "L’Anthropologie génеrale" написав: "Погане харчування породжує дефекти і акумулює їх, від батьків до дітей." Дуранд де Ґросс в "La Rivista Italiana di Sociologia" посилається на результати дослідів на цю тему. М. Лагне в праці "Influence du milieu sur la race" показує, що недостатнє харчування негативно впливає на тілобудову людини. А Ольоріс, котрий викладав філософію в нашому головному університеті, опублікував в 1894 р. книгу "El índice cefálico", в котрій стверджує, що зріст багатих, як правило на 2 см. більший ніж середній зріст бідних.
* * *
Як побороти цей дефект нашого людського матеріалу? Як зробити так, щоб злиденність не мучила наш організм? Працюючи. Але не за 2 песети, як завжди кажемо, а за 200. Нехай кінцевою метою наших фізичних та розумових зусиль буде не картопля та горох, а інша їжа, більш калорійна. Прагнім обладнати гігієнічні та комфортабельні домашні вогнища, а не захаращені халупи з пошарпаним ліжком та чотирьма стільцями з Віторії...
І таким чином на надійному підґрунті створимо в Іспанії людський організм. В ім’я справедливої відплати, експлуатуймо тих, хто нас експлуатує. Вимагаймо підвищення заробітної та поденної плати, змушуючи тим самим звільнити від амортизації величезний капітал, вкладений в цінні державні папери та розміщений на поточних рахунках Національного Банку (нема де його розмістити!?). Завадьмо всім промисловцям, комерсантам, директорам підприємств та акціонерних товариств, касікам меркантилізму виплачувати нам мізерні оклади. Примусьмо їх оплатити нашу працю. Щоб ми могли їсти, щоб могли одягнутися, щоб могли заощадити. Так, заощадити. Щоб той, хто не заощаджує заплатив за свою дурну звичку. Щоб не було так як зараз в основному є, що жертва несправедливості для того щоб вижити змушена терпіти несправедливі, антигуманні та ірраціональні нестатки …
* * *
Іспанська душа!.. Невже ми хочемо віддати її чужинцям? Вдихнімо життя в тіло де має втілюватися наша душа.