Жити, спати, померти: можливо бачити сни
(Гамлет)
Пробач мені: я спав.
А сон - це не життя, лиш спокій душ людських.
Життя - це не зітхання, не слів без змісту сплав.
Життя в словах? Та ні, вмирають ж бо вони.
Їх вимовиш і зникнуть, далеко, у вічні сни.
При світлі зорі ясної чи вечір коли настав,
Цілує обличчя твоє, вечірнього сонця сплав.
І пензлем своїм ясним, сонце очі закриє тобі.
Тож ти не пручайся йому, а тихо-спокійно спи.
Бо довга є нічка ця. Буденність позаду лиши.
El poeta se acuerda de su vida
Vivir, dormir, morir: soñar acaso
(Hamlet)
Perdonadme: he dormido.
Y dormir no es vivir. Раz а los hombres.
Vivir no es suspirar o presentir palabras que aún nos vivan.
¿Vivir en ellas? Las palabras mueren.
Bellas son al sonar, mas nunca duran.
Así esta noche clara. Ayer cuando la aurora,
o cuando el día cumplido estira el rayo
final, y da en tu rostro acaso.
Con un pincel de luz cierra tus ojos.
Duerme.
La noche es larga, pero ya ha pasado.