Присвійні займенники (Pronomes possessivos) в португальській мові поділяються на присвійні займенники-прикметники та присвійні займенники-іменники.
Присвійні займенники-прикметники вказують на приналежність предмета, особи або явища до іншої особи чи предмета, та узгоджуються в роді та числі з іменниками і ставляться перед ними.
| [1] | [2] | [3] | [4] | [5] |
|---|---|---|---|---|
| eu | meu | minha | meus | minhas |
| tu | teu | tua | teus | tuas |
| ele, ela, você | seu | sua | seus | suas |
| nós | nosso | nossa | nossos | nossas |
| vós | vosso | vossa | vossos | vossas |
| eles, elas, vocês | seu | sua | seus | suas |
В португальському варіанті перед присвійними займенниками ставиться означений артикль, у бразильському – не вживаються:
O meu amigo é português. (порт.) - Meu amigo é português. (браз.)
Мій товариш – португалець.
Присвійні займенники зазвичай повторюються в реченні перед іменником до якого відносяться:
Tens o nosso livro e a nossa caneta. - Ти маєш нашу книжку і ручку.
При позначенні родинних стосунків в португальськім варіанті існує тенденція вживання означеного артикля перед присвійним займенником. В бразильському варіанті артикль не вживається:
O vosso irmão é alto. (порт.) - Vosso irmão é alto. (браз.)
Ваш брат є високий.
Особливоcті вживання присвійних займенників 3-ій особі однини та множини
Присвійні займенники seu(s), sua(s) багатозначні, їх значення залежить від власника предмета, а форма однини чи множини від кількості предметів володіння:
o seu livro - os seus livros
В словосполученні o seu livro присвійний займенник може відноситися до різних осіб, хоча кількість предметів не змінюється. Уточнити власника можна або з контексту, або ж замінивши присвійний займенник відповідним особовим займенником з прийменником de:
| o livro dele | його книга | |
| o livro deles | їхня книга | |
| o seu livro | o livro dela | її книга |
| o livro delas | їхня книга | |
| o livro de você | Ваша книга |
При звертанні перед присвійними займенниками артикль упускається:
Bom dia, meo amigo. - Доброго дня, друже.
Присвійні займенники-іменники співпадають по формі з відповідними присвійними займенниками-прикметниками.
Якщо присвійний займенник-іменник є частиною складного іменного присудка і за ним не слідує іменник, то він вживається без артикля.
O livro é meu. - Книга є моєю.
Присвійний займенник-іменник може замінювати іменник при його повторенні. В такому випадку перед займенником ставиться означений артикль.
A tua irmã é alta e a minha é baixa. - Твоя сестра є високою, а моя низькою.