Божевілля

Я родом з фаду,
Наскільки знаю
Живу лиш піснею до ладу,
З фаду, яку я складаю.

Розмову
Собі дозволити не можу я
Та душу вкладаю у пісню я знову
І душею сприймається пісня моя.

Ридайте, ридайте
Поети Ви краю мого
Дерева коріння ж бо ми одного
Життя, що разом нас зібрало.

Якби Ви
не стояли зі мною до ряду
То не було б і музики фаду
І співати не було б кому.

Цей голос нині
повний скорботного забуття
І у тому Ви винні
Поети мого життя.

Що це божевілля,
чується шепотіння
Та блаженним є те божевілля
Що сповнене співу й терпіння.

Ридайте, ридайте
Поети Ви краю мого
Дерева коріння ж бо ми одного
Життя, що разом нас зібрало.

Якби Ви
не стояли зі мною до ряду
То не було б і музики фаду
І співати не було б кому.

Loucura

Sou do fado
Como sei
Vivo um poema cantado
De um fado que eu inventei

A falar
Não posso dar-me
Mas ponho a alma a cantar
E as almas sabem escutar-me

Chorai, chorai
Poetas do meu país
Troncos da mesma raíz
Da vida que nos juntou

E se vocês
não estivessem a meu lado
Então não havia fado
Nem fadistas como eu sou

Esta voz
tão dolorida
É culpa de todos vós
Poetas da minha vida

É loucura,
ouço dizer
Mas bendita esta loucura
de cantar e de sofrer

Chorai, chorai
Poetas do meu país
Troncos da mesma raíz
Da vida que nos juntou

E se vocês
não estivessem a meu lado
Então não havia fado
Nem fadistas como eu sou